Про місто




               СХИЛИЛИ ГОЛОВИ НА МОГИЛАХ ГЕРОЇВ
лютий 2011
Афганістан – це слово чорною смугою пройшло крізь серця тисяч українських батьків. У страшній, безглуздій війні голови склали більше, як три тисячі українських юнаків. У цій сумній статистиці має свій лік і Волочиський район, адже у 1980 році перший «чорний тюльпан» привіз біду і сльози у наш край. І так за 10 років, семеро наших земляків повернулись до рідних домівок у цинкових трунах.
Сьогодні, держава в неоціненому боргу перед батьками цих невинно убієнних солдат радянської армії. Напередодні Дня виведення радянських військ з території Афганістану вшанувати хвилиною мовчання пам'ять загиблих земляків на їх могилах, відвідати батьків полеглих воїнів і вручити продуктові пайки, зібрались ветерани афганської війни та представники районної державної адміністрації.
Афганістан – це слово чорною смугою пройшло крізь серця тисяч українських батьків. У страшній, безглуздій війні голови склали більше, як три тисячі українських юнаків. У цій сумній статистиці має свій лік і Волочиський район, адже у 1980 році перший «чорний тюльпан» привіз біду і сльози у наш край. І так за 10 років, семеро наших земляків повернулись до рідних домівок у цинкових трунах.
Сьогодні, держава в неоціненому боргу перед батьками цих невинно убієнних солдат радянської армії. Напередодні Дня виведення радянських військ з території Афганістану вшанувати хвилиною мовчання пам'ять загиблих земляків на їх могилах, відвідати батьків полеглих воїнів і вручити продуктові пайки, зібрались ветерани афганської війни та представники районної державної адміністрації.
Дві мобільні групи одночасно виїхали по двох маршрутах.
І ось перша зупинка – село Бубнівка. Завітали в гості до Небрачної Лідії Кіндратівни, яка 25 років тому поховала єдиного сина – Небрачного Олега. На порозі зустріла старенька, втомлена від сліз жінка.
Присіли на хвилинку, поговорили про минуле. І вирушили далі. Перед очима з’явилася Бубнівська середня загальноосвітня школа. Біля центрального входу гордо висить меморіальна дошка з надписом: «в цій школі навчався воїн-інтернаціоналіст Небрачний Олег Олександрович». У навчальному закладі бубнівчани підготували і провели урок мужності присвячений 22-й річниці виведення радянських військ з Афганістану. Під звуки акордеону пролунала жалібна пісня і сльози рікою потекли по обличчі матері героя. Сина немає і ніколи не буде. Загинув він у танку підчас нападу на колону «моджахедів». Посмертно нагороджений орденом «Червоної зірки». Прибули на охайну могилку. Ветерани по військовому віддали честь.
Далі наш маршрут, холодного зимового дня, проліг через селище Наркевичі. Зайшли до батька загиблого воїна – Походощука Віталія Давидовича. Звідси відразу на могилу воїна-інтернаціоналіста Ігоря Походощука. Суворий, зимовий вітер був нашим супутником того дня. На могилі, вклонились, поклали дві яскраво червоні гвоздики…
Поїхали далі. І вже ми на могилі Віталія Колодія в селі Баглаї. Перед нашими обличчями повстав високий гранітний пам’ятник злегка притрушений сніжком. Схилили голови, віддали шану герою, який загинув справді по-геройське. Рятуючи товаришів з підбитого БМП, пролунав ворожий постріл снайпера, який був фатальним для молодого Віталія.
Навідалися до батьків. Старенька мати Галина Кирилівна і батько Петро Мефодійович із душевною тривогою зустріли нас. Скільки сліз, скільки горя приніс злощасний Афганістан у цю сім'ю. Навчався Віталій добре. Школу і технікум закінчив з похвальними грамотами. Але батьківська надія вмить обірвалась.

Волочиськ. Широко розчинила двері добродушна, старенька жіночка, невисокого зросту Войцехівська Ванда Францівна. Остання зупинка в нашому маршруті – Волочиське кладовище. З-поза хмар блимнуло ясне сонечко. І ніби сама природа вітала нас на могилі Владислава Войцехівського.
Тим часом друга мобільна група відвідала могили і сім'ї загиблих воїнів у селах Холодець, Червоний Кут, Зелена.
Так і завершилась наша жалобна, суботня подорож. Бачачи біль цих людей, розумієш, що сьогодні, головне, не допустити подібної трагедії, аби молоде покоління ніколи не знало, що таке справжня війна.

автор   Віталій Моздір




© Сайт міста Волочиськ 2010